На запитання: Як турнір з футболу може бути християнським? У чому його сенс? І як він служить людям?, - відповіли люди, які займаються спортивним служінням.

Березовський Олександр Юрійович - керівник благодійного фонду «Вихід»: «Сьогодні ми проводимо турнір серед дворових команд, дитячий турнір, спрямований на популяризацію та пропаганду здорового способу життя, профілактику наркоманії, шкідливих звичок - тютюнопаління, алкоголю тощо. Якщо говорити глибше, то це наша християнська позиція. Благодійний фонд перебуває під піклуванням однойменної церкви «Вихід», яка зареєстрована в Москві. І це наш погляд, це наше слово, це наша позиція, це наше переконання, це те, що ми несемо. Іншими словами - це наш message суспільству, в якому ми сьогодні живемо. Це також і комплексний та індивідуальний підхід до кожної людини».

Малов Костянтин - координатор спортивного служіння в Росії: «Насправді, я дуже радий, що нарешті-то ми починаємо працювати спільно, незалежно від деномінацій. Через спорт, гру, через взаємини на полі люди дійсно можуть побачити, хто є Бог, хто є фальшивка, а хто є справжній християнин».

Варто зазначити, що турнір проходив на стадіоні «Динамо». Для дітей в перерві виступали музиканти. А в кінці турніру всіх нагороджували грамотами, медалями та кубками.

Футбол - це відмінний спорт, але ще це відмінний засіб для того, щоб об’єднувати людей в єдине і проповідувати їм Євангелію.

“Священики займають особливе місце в галереї кіногероїв. Очевидно, що католицький священик на екрані змінюється з часом. Але в будь-який час і зокрема зараз нам потрібен образ священнослужителя як символ розради і милосердя”, - говорить зазначає кардинал Анджело Баньяско.

Варто зазначити, що ідея виставки виникла після того, як Бенедикт XVI оголосив 2010 Роком покликання до священства. Зв’язок між кіно і Церквою можна простежити від моменту виникнення кінематографа, проте не було ще такого, щоб результатом такого переплетіння міг стати такий масштабний проект. У залі Нерві Папської Лятеранського університету представлено фотографії, афіші і кадри з фільмів різних років і країн - з часів великого німого до сучасних блокбастерів.

Тут Вітторіо де Сіка, Фернандель, Софі Лорен, Ніно Манфреді, Альберто Сордо і навіть знаменитий італійський комік Тото - всі, хто перевтілювався на екрані в служителів католицької церкви.

“Як не згадати, наприклад, знаменитого персонажа дона П’єтро Пелегріні, зіграного Альдо Фабрічіо, наполегливої і хороброго священика, який служив у Римі під час нацистської окупації з фільму ” Рим, відкрите місто” Роберто Росселліні”, - зазначає кардинал.

Згідно єгипетських законів, усі шлюби мають укладатися тільки в рамках релігійних церемоній - ісламських або християнських. Шаріат дозволяє мусульманам розривати шлюб і вступати в новий. Суд ухвалив, що християнська меншість (близько 10% населення) повинна мати такі ж права на розлучення і повторний шлюб, як і мусульмани, і не може бути ущемлена в конституційному праві на розлучення та новий шлюб. Рішення суду оскарженню не підлягає, повідомляє “Благовест-инфо”.

Варто зазначити, що Коптська Церква уневажнює шлюб тільки у разі доведеної зради або перехід одного з подружжя в іншу релігію. Церковні єрархи заявляють, що не підкоряться рішенню суду. «На всій землі немає сили, яка змусила б Церкву порушити біблійне вчення і канони. Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає », - заявив єпископ Армія, секретар предстоятеля Коптської Церкви Шенуди III. Єрарх також нагадав, що, згідно із законами шаріату, християни мають право жити за власними релігійним правилам, а конституція Єгипту гарантує свободу віросповідання.

Апеляцію до Вищого адміністративного суду Єгипту подав сам Папа Шенуда III після того, як Церква програла в суді Хані Уасфі Нагіб - розведеному коптові-християнинові, якому Шенуда III відмовила в новому вінчання.

За словами президента Ломбардії Роберто Формігоні, колишнього активіста руху “Причастя і свобода” (Comunione e Liberazione), жодна жінка не може зробити аборт у нашому регіоні через причину поганого фінансового стану”. Адже в спеціальний фонд було переведено 5 млн євро.

Відтак із кожною жінки, яка вирішила здійснити аборт через важкий фінансовий стан, сконтактується т.зв. Осередок допомоги життю. Він запропонує їй надати безповоротну матеріальну допомогу в обмін на відмову від штучного переривання вагітності.

Книга «Laudate Omnes Gentes (« Хваліть Його всі народи »- лат.): Молимося разом - ресурси й пісні для екуменічних служб» включає в себе 120 молитов, 40 богослужбових наспівів і кілька чинопослідуваннь богослужінь. Тексти наведено англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською та іншими мовами. До паперовому видання додається CD-ROM, що містить всі тексти книги, а також ті тексти, котрі не ввійшли до до багатомовної збірки.

«Спільна молитва найбільше нас об’єднує», - написала у передмові до збірки Маргот Кессманн, колишній лідер Євангельсько-Лютеранської Церкви Німеччини. Другу передмову написали генсек ВРЦ пастор Олаф Фюкс-Твейт і архидиякон Колін Вільямс, генсек Конференції європейських Церков. «Цю книгу ми адресуємо всім, хто сподівається на спільну молитву християн, і тим, хто з молитвою йде шляхом до єдності», - пишуть Твейт і Вїльямс. Автор ще одного вступу - кардинал Вальтер Каспер - президент Папської ради зі сприяння християнській єдності: «Сподіваюся, що міжнародний характер цієї книги надихне християн на те, щоб дивитися поверх кордонів їх власних Церков і культур, прагнучи до більшого єдності християн по всьому світу», - пише прелат.

Для довідки: Збірник видала Рада християнських Церков в Німеччині спільно з Конференцією європейський Церков і Всесвітньою радою Церков. Ідея «Laudate Omnes Gentes» виникла в 2007 році під час Третьої європейської екуменічної асамблеї в Сібіу, Румунія.

У багатотисячну кольорову та радісну ходу злились сім’ї з маленькими дітьми,  священики, монахині та молодь. Несучи з собою транспаранти, прапори та повітряні кульки, люди разом повторювали гасла: “Кожен має право народитись”, “Зелене світло для всієї родини”, “Статеве виховання - це розпуста”, “2 +6 = щастя”.

Зупиняючись перед президентським палацом учасники процесії спільно помолились за абортованих дітей. Відтак хід закінчився у “Містечку милосердя” - на його території знаходяться: волонтеріат, благодійні фонди організації “За життя” і “За родину”.

Варто зазначити, що цей похід став рекордним. У ньому взяло участь понад 6 000 осіб, поряд із поляками (наприклад, із Щеціна, Кракова, Кутно, Бялостоку, Сілезія) були представники з інших країн (Америки, Бразилії тощо). Але те, що серед учасниківв були було багато дітей (у групах навколо батьків), які махаючи прапорами, вигукували та несли в руках плакати з субтитрами (наприклад, “2 +6 =щастя” або “Зелене світло для всієї родини”) вказує, де буде польське майбутнє та у чиїх руках знаходиться демографічна перемога в битві за Польщу”.

Варто зазначити, що у вересні минулого року, політики Ліберальної партії, консервативної, соціалістичної прийня поправки, що гарантують захист людського життя від зачаття до природної смерті. Водночас її затвердження Верховним судом  є великою перемогою для рухів “За життя” (Рro life) в Мексиці, які протягом двох років “пропихали” “поправку за життя” через законодавчі органи 17-ти штатів. Поряд з тим, постійно відчувався тиск зі сторони прихильників абортів.

Причиною появи цієї “поправки” стало рішення законодавчих органів міст Мексики, які не лише визнали законність аборту, але намагались законним шляхом зобов’язати лікаря пропонувати жінкам вчинити. Якщо він цього не дотримуватиметься, то його позбавлять як волі на 4-ри роки, так і лікарської практики.

Декілька днів тому римо-католицький архиєпископ Квебеку виступив із ствердженням про заборону здійснювати аборт після згвалтування через те, що дитина не несе відповідальності за те, в який спосіб її було зачато, а відтак знову стається насильство.  

Висловлювання єрарха викликали значні несхвальні відгуки у “прогресивних” колах журналістів. Оглядач журналу “La Presse” Патрік Лагас пише, що бажає кардиналові довгої і повільної смерті. Водночасм, Олександра Конраді із Федерації жінок Квебека, зазначає, що “у словах кардинала віяння середньовіччя”.

У цій полеміці на захист архиєпископа стала Анджеліна Стінстра (Angelina Steenstra), яку зґвалтовано в підлітковому віці. Внаслідок небажаної вагітності вона здійснила аборт.   Зараз Анджеліна є координатором інформаційної кампанії Silent No More Awareness Campaign, яка допомагає “введеним в оману” жінкам, котрих інші спонукають до здійснення аборту, повідомляє Fronda.pl.

“Шкода, що будучи тоді підлітком я ніколи не чула таких слів, зокрема коли вбила свою ненароджену донечку - зазначає жінка. - Я дуже вдячна кардиналові за правду, яка говорить про аборти та їхній вплив на жінку, який це зробила. Врешті хтось говорить про дитину як жертву - додає вона.

Активістка стверджує про те, що її переконали у безпечності аборту, який також вирішить її тогочасну проблему.  Проте після “операції” моя ситуація не покращилась, відтак мене досі маю докори сумління. - Аборт не вирішує нічого. Я вбила мою дочку, Сару Елізабет. Я також убила частину себе - стверджує Стінстра.

Проект спільно здійснюватимуть церковні організації: Школа молодіжного служіння Патріаршого центру духовного розвитку дітей та молоді (ШМС ПЦДРДМ) при Даніловому монастирі і Синодальний відділ у справах молоді, а також одна світська - Російський державний соціальний університет (РГСУ).

За словами глави ЦДРМ ігумена Іоасафа (Полуянова), метою курсів є теоретична та практична підготовка священиків, відповідальних за молодіжну роботу, активістів молодіжного служіння на парафії, студентів православних і світських вищих навчальних закладів для просвітницької, катехитичної і місіонерської діяльності.

“Починається перший пілотний проект з підготовки православних молодіжних лідерів. Цей проект можна порівняти з курсами молодих командирів під час війни”, - заявив ігумен Іоасаф. Таке порівняння, на думку глави ЦДРМ, цілком прийнятне, оскільки “зараз йде справжня війна за душі людей”.

Закінчення першого випуску православних лідерів відбудеться в кінці липня, відтак його учасники, для переведення теорії в практику, поїдуть у молодіжний табір на Селігері.

З дитячих років він мріяв про місіонерську роботу в Африці. Досягнувши повноліття, вступив у місіонерську чернечу конгрегацію «Білих Отців», які присвятили себе служінню в північно-африканських країнах.

«Як на мене, я ніколи не мислив себе інакше як священиком. Африканський досвід одного місіонера допоміг мені зробити вибір і вступити в чернечу конгрегацію. Коли мені було 10 років, він показав фотографії з Африки; з тих пір я став мріяти про служіння там. І потім справді став місіонером на Чорному континенті. Мушу сказати, що для мене це було майже природним процесом. У 1961 році мене висвятили на священика, після чого я трудився протягом 10 років у сільській парафії в Буркіна Фасо, де місцеві африканські традиції як і раніше дуже сильні. Через 12 років мені дали послух виховувати африканських священиків; на цьому терені я трудився 15 років. Потім я провів 6 років в Єрусалимі, де керував групою місіонерів, що проходили курси духовного оновлення. Ось вже 11 років я живу в Римі, де допомагаю в обителі нашої конгрегації, проводжу духовні вправи, є духівником ».

о. Бастен розповідаючи про своій місіонерський досвід, згадує як Євангеліє чудесним чином перетворювало людську громаду, про радість віри тих, хто ніколи раніше не чув про Христа. «Для мене священство не означало обрати роботу, не означало якихось обов’язків, - пояснює бельгійський чернець. - Це було питання моїх стосунків з Христом ». Цілком посвята себе Христу означає слідувати за Ним, наслідувати Його. «Неможливо служити двом панам, - продовжує о. Бастен. - Тому я не сприймав целібат як щось, накладене Церквою, а як очевидність, що дозволяє мені цілком віддавати себе Христу, не розділяючи цю любов з ким-небудь іншим ».

Духовність згромадження «Білих Отців» полягає у щоденному пошуку Бога і Його волі в світі. «Кожну хвилину я проводжу в пошуку Божої волі, - каже літній священик, - шукаю те, чому вчить Євангеліє. Протягом усього життя я міг запропонувати людям лише одне: Ісуса Христа. Навіть невіруючі розуміли, що я можу принести їм тільки Христа. Мене наповнює радість - не тому, що я задоволений собою, навпаки, я все більше бачу свої людські слабкості, - але я задоволений Їм, Христом! »